(In Ukrainian)
Уже кілька років поспіль Ісландія посідає топові місця у світових рейтингах гендерної рівности. Західні видання, як-от «Форбс» і «Економіст», постійно згадують цю невелику північну країну як приклад, який повинні наслідувати всі розвинуті демократичні держави. Майже десяток років як в Ісландії найменший розрив у зарплаті між жінками й чоловіками і ця країна — світовий лідер із залучення жінок як робочої сили: частка жінок, які працюють, 2017 року сягнула 80 %. У правліннях великих компаній жінки займають майже половину посад, це результат запровадженої 2013 року обов’язкової гендерної квоти у 40 %. Країна також надзвичайно дружня до ЛГБТІК-спільноти: з 2010 року тут узаконено одностатеві шлюби, одностатеві пари можуть удочеряти і всиновлювати дітей та користуватися послугами штучного запліднення, а для людей з інтерсекс-варіаціями з 2020 року є опція обрати стать «Х» у документах. Інакше кажучи, Ісландія з населенням трошки менше як 320 тисяч осіб принаймні зовні схожа на країну, де фемінізм, толерантність і права людини таки перемогли. Чи справді це так і як ісландським жінкам вдалося те, про що в інших частинах світу можна лише мріяти, спробуймо розібратися в цій статті.
Maryna Shevtsova 